Ловець повітряних зміїв

Проза про Афганістан у сучасному світі гуманності й толерантності допомагає читачам віч-на-віч зіткнутися з мороком війни, терору і вразливої самотності людини в цьому загальному горі. Такі твори допомагають розширити власне світосприйняття, зазирнути за межі того, що відбувається зовсім поруч, проте водночас таке нескінченно далеке від спокійного й цілком розміреного життя в країнах, де немає війни. Видання “Ловець повітряних зміїв” американського письменника афганського походження — це болісна сповідь не лишень однієї людини, а й певною мірою кожного з нас.

Одного зимного дня 1975-го Амір — хлопчик з Афганістану — бачить те, що згодом переверне його життя догори дриґом. Ця подія вплине й на його близького приятеля Гассана, і відтоді їм обом доведеться боротися зі своїми внутрішніми демонами у спробі відшукати спосіб повернути все назад. Та чи можливо це взагалі?

Художні книжки про іслам спершу можуть збентежити й обеззброїти непідготовленого європейського читача, проте, надійно вхопившись за палючу правду історії, він відкриє для себе щемливу й оголену безодню повсякденності тих, хто зіткнувся в житті з найбільш моторошним: смертю — несправедливою, жорстокою й непідвладною справедливості. Це все — про твір Халеда Госсейна.

Головні герої цієї книги — насправді, звичайні люди й речі, які вони часом скоюють у своєму житті, змушують здригнутися людину з високими моральними настановами. Але просто так закрити цей твір і полишити, навіть коли читати його, здавалося б, немає сили, неможливо: так сильно він захоплює й поглинає.

У книгах про стосунки батька й сина ви не завжди зустрінете стільки душевних страждань і розпачу від особистісної кризи, скільки їх викладено у “Ловці повітряних зміїв”. Проте це не відвертає читача від себе, а навпаки притягує й заворожує своїм нескінченним дзвінким жахом від усвідомлення того, що всі ці події відбувалися в реальності.