Підростеш — побачиш

Спогади дитинства, коли ми споглядаємо їх з висот дорослішання, стають мапою розуміння рідних.

Бо настає одного разу мить, коли простору порозумітись нам уже замало: його забирають дрібні й великі образи, небажання говорити, розповідати, довіритися.

Його забирають нерозказані історії минулого — ключі до прощення й прийняття.