Сьогодні ми намалюємо смерть

Боляче. «Сьогодні ми намалюємо смерть» стискає читачеві горло і мужньо веде до останньої сторінки. Не відводь погляду, дивись: такою є людина.

Маґдалена Ґроховська, Gazeta Wyborcza

Руанда, 6 квітня 1994 року. У країні, розділеній протягом десятиліть між двома ворожими народами, тутсі та хуту, глава держави гине в авіатрощі. Серед хуту є лише одне тлумачення: за цим стоять тутсі. Через кілька годин після смерті президента розпочалася одна з найкривавіших сторінок сучасної історії – геноцид, під час якого протягом ста днів було вбито мільйон людей.

«Сьогодні ми намалюємо смерть» – це бентежне свідчення тих зустрічей, з якого неминуче виникає запитання «Чи всі ми забруднилися тією кров’ю?».